понедельник, 8 марта 2010 г.

Новітній переклад Біблії, Олександр Гижа


Про "Новітній Переклад" Біблії

Новітнє видання Біблії сучасною українською літературною мовою вельми й вельми на часі: дотеперішні здобутки красного письменства на цій благородній духовній ниві позначені цілим рядом мовностилістичних і текстологічних проблем, котрих попереднім перекладачам Біблії, скажімо Пантелеймонові Кулішеві, Іванові Огієнкові чи І. Хоменкові в силу певних історичних обставин не вдалося подужати. З цієї причини будь-який читач, котрий хоче заприязнитися з Божим Словом, зустрічається не вряди-годи з непереборними труднощами, часто-густо він не може осягнути серцем чи й розумом тієї лексики і тих лексем, тих зворотів і “неологізмів”, котрі стрічаються йому на сторінках перекладів Біблії згаданих і незгаданих перекладачів.
Принагідно нагадаю: Україна нещодавно святкувала 1000-ліття Хрещення Руси-України, але й досі належного перекладу рідною, зрозумілою народові мовою немає! Авжеж, мова — то душа народу. То дарунок йому від Бога Творця. Рідна мова — то українське праморе нашої ж таки генези, з якої зродилася, в якій виплекалася й розвинулася українська душа: це душа миру, злагоди й поваги до сусіда. Рідна мова — то духовний цемент нації. Якщо вона зникає, щезає також духовний місток, який поєднує дух і душу кожного з нас. Коли гине мова, — гине народ і нація. Отже, мова — то ще й тривкість історичної нації крізь тисячоліття. Отже, мова — то берегиня народу, його духовної ідентич ности. Рідна мова — то ще й історія народу, його мистецтво, його пісня і його любов, можна сказати, що мова — то прапор народу серед тисяч інших стягів людства, мова — то й наша ідея, наша мужність. Наше джерело. Наша мудрість. Наша надія незнищима.... Нарешті, наша мова — то майбутнє. України. Загине мова — загине народ, нація, загине один з вінців творінь Божих... Чи можемо ми, нині сущі в Українській землі, допустити самознищення у так званій двомовності в нашому українському домі?
То чи міг я байдуже читати рятівні для нашого народу священні тексти Божого Письма, виходячи з подібного значення і призначення мови нашого народу, коли мав на оці згадані й незгадані україномовні переклади Біблії?
Тим часом, досліджуючи Священні книги в українських перекладах, я з гіркотою бачив, що цих мовних засобів з величезної мовної спадщини прадавнього нашого народу згаданим перекладам вельми не вистачає. Це тим паче ймовірно, що Слово Боже має свою, неповторну лексику, свої чудові виражальні засоби — багатющий океан образного мислення, епітетів та метафор, кольору, запаху і звуків.
На жаль, поки що мова “українських” і не лише “українських” Біблій завдає значної шкоди і текстам Святого Письма, і нашому національному духові, який мусив би уповні наснажуватися Божим Словом, але не сягає глибин цієї святині саме з причини застарілих виражальних засобів, лексичних форм чи конструкцій, слів і понять, які давно вже певною мірою трансформувалися в нові слова-поняття, або щезли в небуття.
Траплялися у згаданих перекладах (і незгаданих також) випадки спрощення священних текстів. З цієї причини мусив здійснювати порівняльний аналіз-обстеження біблійних текстів Святого письма мовами першоджерел: грецькою — Старий і Новий Заповіти, єврейською — Старий і Новий Заповіти, англійською — так звану Біблію короля Якова початку 17 століття, польською — Новий Заповіт. До цього додамо, що в процесі роботи над перекладом Біблії сучасною українською мовою ретельно досліджувалися інші україномовні переклади греко-католицькі, зокрема, а також завершальну працю Куліша в царині перекладу Святого Письма, здійснену І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм.
Хай же нова Біблія, цей Божий Духовний Хліб, щедро й свято ляже
на вдячний стіл кожної української родини. І в серце найперше!

Олександр ГИЖА
історик,
письменник,
перекладач.

Джерело: www.ukrbible.com

Комментариев нет:

Отправить комментарий